Комплекс радіотехнічної розвідки Gekata від "Інфозахист"

“Рій” безпілотників із пристроями радіотехнічної розвідки зможе виконувати рівно ті ж завдання, що і літаки AWACS. “Ядро” цього комплексу – 10-кілограмові підвісні контейнери із обладнанням для ведення РТР, які підвішуються на безпілотні літальні апарати PD-2 від компанії «Укрспецсистемс», оскільки ці БПЛА можуть тривалий час перебувати у повітрі зі значним навантаженням.

 

 

Робота над комплексом йде у партнерській співпраці з компанією «Укрспецсистемс». Безпілотник PD-2 обрано як повітряну платформу для комплексу РТР розвідки Gekata.

 

Комплекс Gekata має наступні характеристики. Час його розгортання для бази в 100 кілометрівдо однієї години, при цьому розвідка будь-яких наземних цілей може виконуватись на відстані до 450 кілометрів, із потужністю випромінювання від 1 мВт.

Склад комплексу – шість БПЛА, яких три основні та три запасні для заміни постів, і також - наземний пост управління та збору інформації.

За допомогою комплексу Gekata вести розвідку можна по суті цілодобово, у повітрі при цьому знаходитимуться три БПЛА, що мають малі розміри (розмах крила – до 5 метрів), а відтак – і високу скритність, яка робить ці безпілотники максимально невразливими для противника.

У носовій частині БПЛА PD-2 із складу комплексу Gekata - підвісний контейнер із обладнанням для ведення радіотехнічної розвідки.

Важливо, що здобуті розвідувальні дані безпілотники з комплексу Gekata можуть записувати на свої бортові накопичувачі. А підвішене під них обладнання для РТР – дозволяє відслідковувати одночасно до 200 рухомих цілей.

Такі можливості дозволяють буквально за годину розкрити порядки протиповітряної оборони противника від тактичної до оперативно-стратегічної глибини.

В свою чергу, сам формат такої системи радіотехнічної розвідки – "рій" безпілотників із підвішеним радіотехнічним обладнанням – має свої вагомі переваги відносно наземних комплексів РТР або ж "класичних" літаків AWACS.

Недоліки літаків радіолокаційного дозору як виду озброєння – висока технологічність виробництва, а відтак – і висока вартість. Для визначення координат потрібна наявність власної ФАР та власної РЛС розвідки. А у випадку бойових дій вони стають першочерговою ціллю для засобів ворожої ППО.

Недоліки наземних комплексів РТР як виду озброєння – обмежена дальність розвідки, зокрема для наземних цілей, яка за різних умов може коливатись від 20 до 400 кілометрів. Щоб провести розвідку бойових порядків противника, потрібно одразу мінімум чотири РЛС, при цьому існують свої складнощі з розстановкою сенсорів.

Нагадаємо, у квітні 2021 року приватна компанія НВЦ "Інфозахист" отримала рекордні для української оборонки закордонні інвестиції у розмірі 2 млн євро на розробку амбітного проєкту зі створення комплексу радіотехнічної розвідки. Цю інвестицію, яка, безумовно, стала безпрецедентним випадком для українського ОПК, компанія отримала під час виставки IDEX-2021.

Що важливо, ця інвестиція не передбачає купівлю компанії чи ексклюзивних прав на продукт – гроші призначені саме для завершення розробки та випробування, після якого НВЦ "Інфозахист" зможе постачати комплекс Збройним Силам та іншим силовим структурам України або ж на експорт.

Новий комплекс радіотехнічної розвідки від НВЦ «Інфозахист Gekata має відкрити військовим новий рівень можливостей – йдеться про перенесення засобів спостереження у повітря завдяки безпілотникам. Фактично, компанія планує розмістити контейнери з необхідним обладнанням на БПЛА, створивши мобільну мережу розвідки, яка буде виконувати ті самі функції, що і громіздкі наземні комплекси.

Разом з тим користувачі комплексу Gekata не будуть прив’язані до особливостей рельєфу.

 

"За допомогою нашого комплексу

можна буде заглядати у кожну шпаринку

позицій противника на великій відстані

поза межами його засобів ураження.

Фактично, ми за допомогою мережі з дронів

робимо те, для чого

використовуються літаки AWACS",

 

– так раніше пояснював подробиці проєкту директор НВЦ "Інфозахист" Ярослав Калінін.

Таким чином, варіант РТР комплексу "Gekata" від НВЦ "Інфозахист" – це приклад того, як можна адаптувати сучасні технології під потреби країни, яка має обмежений бюджет та не може вкладати значні кошти в надто дорогі закордонні розробки.